Сергей Зарецкий: «Северодонецк не нуждается в переименовании!»

Сергей Зарецкий: «Северодонецк не нуждается в переименовании!»

С украинским правописанием Северодонецка вышла незадача. Как только его не пытались перевести и назвать: Сєвєродонецьк, Сєверодонецьк, Сіверодонецьк, Сіверськодонецьк, Північнодонецьк. С октября прошлого года город будоражит от возможной новой попутки переименования. Свое отношение к этому вопросу высказал и.о. первого заместителя городского головы Сергей Зарецкий.

Стоит напомнить, что 27 октября некоторые народные депутаты Украины внесли на рассмотрение Верховной Рады законопроект о переименовании, а точнее «приведения в соответствие с правилами украинского правописания» названия города «Сєвєродонецьк» в «Сіверськодонецьк». Авторами предложения выступили 12 депутатов от различных политических сил: Александр Бригинец, Ирина Суслова, Ирина Фриз, Ольга Червакова и другие. Это визвало неоднозначную реакцию и недоумение самих северодончан.

Известный в нашем регионе краевед Сергей Каленюк пишет о происхождении названия города следующее:

«9 липня 1947 року Рада Міністрів СРСР прийняла рішення про прискорення будівництва Лисичанського хімкомбінату. Планувалося, що розгортання будівництва призведе до переростання селища Лисхімбуд у місто. А місту потрібно ім'я. У довідці про селище при Лисичанському хімкомбінаті голова і секретар виконкому Лисхімбудівської ради депутатів трудящих вказали:«В части названия города, у трудящихся имеется ряд предложений, как-то:1. Донецк. 2. Красно-Донецк. 3. Северо-Донецк. 4. Ново-Лисичанск. 5. Светлоград».

Із п'яти варіантів у трьох присутнє Донецьк. Ця назва тоді ще була вільною, бо сучасний Донецьк у той час називався Сталіно. Тож у Сєверодонецька був шанс стати Донецьком. І це було б мотивовано, адже місто вийшло з Лисичанська – «колиски Донбасу». Основний акцент зроблено не на назві річки, а на назві регіону – Донецького: Донецький край, Донецький басейн.

Північно-Донецький склозавод та Північно-Донецький рудник та інші назви лисичанських підприємств утворені не від річки, а від півночі Донецького краю і Донецької губернії. У 1927 році розпочалося проектування «СевДонГРЭС» (російською – Северо-Донецкая государственная районная электростанция), українською мовою в деяких документах писали «Північдондрес».

З 1913 по 1953 рік існувала «Северо-Донецкая железная дорога» – Північно-Донецька залізниця. Ця назва точно походить не від річки, яку іноді могли писати як Північний Донець, бо була ще й Південно-Донецька залізниця, але ж Південного Дінця немає. Лише у 1953 році їх об’єднали, утворивши Донецьку залізницю.

Топоніміка Донбасу і околиць Лисичанська свідчить, що назва походить від — північ Донбасу, яким був Лисичанськ, а тогочасний Лисхібуд був частиною Лисичанська.

І коли у 1950 році настала пора дати повноцінне ім'я селищу, бо Лисхімбуд було лише назвою будівництва, то секретар парткому будівництва хімкомбінату О. М. Сафонов після триденного обговорення в колективах надав до обкому чотири основних варіанти: Світлоград, Менделєєвськ, Комсомольськ-на-Дінці і Сєверодонецьк. Молодь пропонувала Комсомольськ-на-Дінці, керівнику тресту «Лисхімбуд» П.П.Новікову подобалося Менделєєвськ, були прихильники і Сєверодонецька. Але більшість схилялася до Світлограда, назви, яка лишалася популярною ще від 1947 року. Вже навіть була замовлена печатка і штампи з цією назвою для третього відділення міліції м. Лисичанська, яке обслуговувало селище. Але 27 січня 1950 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР місту було затверджено ім’я Сєверодонецьк». ( по данным интернет-СМИ).

«Переименование населенных пунктов не возможно только по инициативе кого-то из народных депутатов Украины. Существует определенная процедура: сначала органы местного самоуправления или громада должны выступить с инициативой, после чего проводятся общественные слушания, а только лишь потом подается законопроект в Верховную Раду», — объяснил и.о. первого заместителя городского головы Сергей Зарецкий. Он отметил, что переименование населенного пункта происходит только, если такое решение приняла громада – местные жители.

Совсем недавно на имя городского головы поступило письмо в котором сообщается, что на очередном заседании комитета Верховной Рады будет в очередной раз рассмотрен вопрос о переименовании Северодонецка. В итоге проект был отклонен, так как он был внесен с нарушением процедуры, так как не было общественного обсуждения. В комитет было направлено письмо городского совета, который выступил против переименования, Луганской областной военно-гражданской администрации, которая также не поддержала данную инициативу. Обсуждения не было, были зачитаны документы, и единогласно члены комитета проголосовали «против».

«Горожане вопрос по переименованию не обсуждали. Переименование Северодонецка не было вызвано и попыткой декоммунизации. Я считаю, что это была одна из технологий привлечения внимания горожан, чтобы отвлечь от настоящих проблем города». Мы все помним, как команда Буткова собирала подписи горожан, возмущенных возможностью переименования города. Но как становится понятно теперь, что вопрос переименования и не мог быть решен изначально, ведь изначально была нарушена процедура. Это был просто способ привлечения горожан к этим самым синим палаткам, из которых, то раздают желтую прессу, то собирают подписи. Это политические технологии команды Буткова и все, — считает Сергей Викторович Зарецкий.

«У нас множество городских проблем, которые требуют решения, достаточное количество актуальных вопросов, которые нуждаются в немедленном решении. А законопроект о переименовании – отвлечение людей от важных тем, от вопросов жизнедеятельности Северодонецка. Я рад что комитет разобрался очень быстро в этом. Бутков на сессии хвастался, что они собрали 25 тысяч подписей. Они могли собрать и 100 тысяч подписей, потому что горожане в этом едины и переименовывать город, как видим никто и не собирается. Потому политикам пора заняться насущными делами города и горожан!» — поделился Сергей Зарецкий.

  • 10:30
  • 71
Нет комментариев. Ваш будет первым!
Загрузка...